Нині Трускавець славиться не лише мінеральними водами, озокеритом та благодатним кліматом Прикарпаття, своєрідного колориту надає місту його віллова забудова, сформована в період XIX – першої половини XX ст. Найбільш яскравим архітектурним багатством Трускавця є його давні дерев’яні вілли та пансіонати. Своєрідність архітектурних форм віллової архітектури в різноманітних напрямках історизму та модерну XIX – початку XX ст., вишуканість та оригінальність їх архітектурно-просторових вирішень, гармонійне поєднання з природним оточенням справляють незабутнє враження на кож¬ного, хто хоч раз відвідав Трускавець. Дерев’яну віллову архітектуру доречно доповнюють оригінальні вирішення мурованих санаторіїв у стилі функціоналізму першої половини XX ст.Історичний розвиток курорту [6]Вілли та санаторії Трускавця слугували колись його візитною карткою, вони й тепер милують око відпочивальників. Кільканадцять з них прикрашають центральну вулицю Трускавця, що нині носить ім’я Степана Бандери. Найкращою з них вважається “Ґопляна” (вул. С. Бандери, 3). Вона побудована у 1925-1926 рр. у традиційних формах модерну з елементами “закопанського” стилю на кошти тодішнього власника Трус¬кавця Р. Яроша за проектом Яна Семковича. Будівля була розрахована на 50 осіб. Це єдина зі збережених вілл зрубної конструкції, зведена з тесаних смерекових колод, з’єднаних між собою за допомогою врубок (тобто з’єднань дерев’яних брусів в кутах і місцях їх перетину). Вілла двоповерхова, з мансардовим поверхом, на високому тинькованому цегляному цоколі. В інтер’єрі з центрального фойє на другий поверх ведуть тримаршеві сходи. Площадку між першим і другим сходовими маршами прикрашає вітраж із зображенням давнього павільйону “Нафтуся”, виконаний 1925 р. фірмою Станіслава-Ґабріеля Желенського у Кракові. У 1976 р. його відреставрував у Львові Анатолій Чобітько. У 1930-х рр. вілла слугувала резиденцією Р. Яроша. Тут він приймав високопоставлених гостей: президентів Туреччини і Естонії та посла США. На фасаді – меморіальна дошка Р. Яроша (встановлена у 2003). В 1992 р. у віллі відкритий Музей творчості народного художника України Михайла Біласа.
Поруч з “Ґопляною” стоять дві найдавніші вілли Трускавця -“Постій” (вул. С. Бандери, 5) і “Зося” (вул. С. Бандери, 7).Історичний розвиток курорту [7] Вони побудовані у 1843 р. у формах “швейцарського” стилю для графа Жултовського, одного з тодішніх власників Трускавця. Вілла “Постій” (тепер спальний корпус санаторію “Берізка”) побудована як готель. В 1911 р. Р. Ярош купив її і перебудував. Перший її поверх мурований з цегли і каменю, другий фахверковий, з відкритим дерев’яним каркасом стін. Вілла “Зося” реконструйована в 1931 р. для тодішнього її власника лікаря Міндеса.

Трохи далі, за “Зосею”, стоять вілли “Під Божою Матір’ю” (вул. С. Бандери, 11) і “Софія” (вул. С. Бандери, 13). Обидві побудовані у 1898 р. у модерні з ознаками “швейцарського” стилю. Під час Першої світової війни вілли були знищені, а в 1918 р.- відбудовані. Колишній власник вілл – відомий лікар, автор путівників по Трускавцю Зенон Пельчар.
Навпроти вілли “Під Матір’ю Божою”, на пра¬вому боці вул. С. Бандери, стоїть римо-католицький костел Вознесення Пресв. Діви Марії, прикрашений раніше на головному фасаді над крухтою (передсінком) кам’яною статуєю Божої Матері, виконаною вірогідно, скульптором Циприяном Ґодебським. Костел зведений у стилі неоґотики. Він перебудований з каплиці св. Кунеґунди – опікунки копалень та соляних жуп – яка була побудована тут у 1859-1860рр. на кошти відпочивальників за проектом Адольфа Куна під наглядом будівничого Адама Берського. В 1912-1913 рр. завдяки старанням ксьондза Яна Шалайки до каплиці добудували зі заходу трансепт і пресвітерій, розширивши її до розмірів костелу. В 1935-1937 рр. зведено плебанію за проектом Тадеуша Яроша. В радянський період костел був спочатку перетворений на склад, а пізніше, в 1970-х рр., в ньому влаштовано планетарій. В 1994 р. храм був повернений римо-католикам, а в 1996 р. відновлений за проектом Юлії Грищенко.

З другого боку до майдану Січових Стрільців звернена своїм головним фасадом вілла під назвою “Сариуш” (вул. С. Бандери, 14). Будівля стоїть на невисокому пагорбі перед міським парком. Вілла побудована в 1901 р. у модерні з елементами “мавританського” стилю. її колишня власниця – Розвадовська. Тепер у віллі розташований Музей міста-курорту.
На розі вул. С. Бандери і Стебницької стоїть мурована греко-католицька церква св. Миколая. З історичних документів відомо, що у 1515 р. у с. Трускавці існувала парафіяльна дерев’яна церква св. Миколая. З 1660 р. вона отримала привілей від короля Яна Казимира. Про існування двох давніх дерев’яних церков у Трускавці – парафіяльної св. Миколи (долішньої) та дочірньої Пресвятої Трійці (горішньої) свідчать консигнації їх реальності, складені 29 вересня 1789 р. ксьондзом Павлом Яворським. Про їх існування згадує також о. О. Пристай у своїх спогадах. Він пише, що одна церква знаходилася біля джерела “Нафтуся”, на що вказує хрест, навколо якого росли давні липи. За переказом, сюди щорічно 2 серпня на празник Іллі приходили люди і йшли святити воду до джерела, яке пізніше назвали “Нафтусею”. Друга церква знаходилася при дорозі, що вела на Помірки. На літографії Александера Тітца 1854 р. зображена долішня церква св. Миколая. Це дерев’яна тридільна безверха будівля, увінчана ліхтарем з маківкою над навою, оточена піддашшям. За одними даними в 1883 р., а за іншими в 1861-1886 рр. на її місці на кошти каноніка Петра Кошалкевича зведено теперішню муровану церкву. В інтер’єрі її прикрашав чотириярусний іконостас другої половини XIX ст. (збережений дотепер). Перед 1920 р. поруч була зведена мурована дзвіниця. У 1928 р. церкву відновили, а в 1938 р. реконструювали за проектом (1937) будівничого Лева Шелевича з Дрогобича на кошти греко-католицької громади і отця-пароха Івана Валюха. В1989-1992 рр. підчас реконструкції церкви виконано розписи стін під керівництвом художника- реставратора Богдана Балицького. Скульптор Роман Петру у 2001 р. створив криницю для освячення води . 11 жовтня 1998р. біля церкви св.. Миколая в будинку самбірсько-Дрогобицької єпархії відкрито Єпархіальний музей.