Частина №3: Історичний розвиток курорту

У 1894 р. інженер Юзеф Вичинський орендував курорт у згаданої шляхетської спілки терміном до 1907 р. і розпочав його активну модернізацію. Він реконструював “Гостинний дворик”, лазні першого і другого класу, сприяв зведенню нових вілл. Невипадково, 1898 рік вважався поворотним у розбудові курорту. Тоді забудова Трускавця збагатилася відразу на сім нових вілл.
Історичний розвиток курорту [3]В квітні 1906 р. інженерами технічно-дорожного крайового відділу м. Львова Владиславом Піотровським, Боровічкою та Чайковським був виконаний регуляційний план Трускавця. Основним його завданням було проектування нових вулиць (особливо в околицях парку, де тоді активно велося будівництво нових курортних вілл). У 1908 р. управління курортом бере у свої руки один з власників Трускавця, граф Жултовський, і впроваджує багато нових удосконалень. У цьому ж році на основі регуляційного плану збудовано окружну Нову дорогу (теперішня вул. Т. Шевченка) довжиною 1,5 км, що обходила курорт зі сходу і півдня. Вона мала вигляд міської вулиці з широкими тротуарами з бетонних плит. З двох її боків виросли одно- і двоповерхові вілли. У 1909 р. вперше вулиці Трускавця освітилися нафтогазовими лампами системи “Вашингтон” (потужністю 800-1000 свічок). В 1911 р. курорт придбала акціонерна спілка “Трускавецькі джерела”, керівником і влас¬ником якої був маршалок дрогобицького повіту Раймунд Ярош (1875-1937). Саме завдяки його енергійній діяльності місто набуло справжнього європейського вигляду. Після спорудження електростанції в 1912 р. у Трускавці вперше освітилися електричним світлом курортні заклади, приватні вілли, вулиці і територія парку. Тоді ж проведено каналізацію, прокладено нові тротуари, в 1912 р. обладнано за новими сані¬тарно-гігієнічними вимогами лазні першого класу, розширено приміщення товариського клубу і розроблено генеральний план розвитку курорту.

1 липня 1912 р. відкрита новозбудована залізнична лінія Дрогобич-Трускавець, довжиною 12,037 км. Планувалося також продовжити залізницю аж до Борислава, але цьому за¬думові перешкодила Перша світова війна. В 1914 р. Трускавець окупували спочатку російські, а потім німецькі війська.

Від 1920 р. територія Галичини знову належала Польщі. Восени 1921 р. Р. Ярош приступив до відновлення курорту. Незважаючи на післявоєнну кризу, що охопила всю Європу, Р. Ярошу вдалося розбудувати і модернізувати курорт. Трускавець став дорівнювати відомим тодішнім бальнеологічним курортам Європи. Перлиною Трускавця тоді вважалося водне плесо лікувального озера на Помірках – новій дільниці поселення, званій Верхній Трускавець (або Новий Трускавець). На колишній копальні земного воску тут утворили штучне сірково-соляне озеро, яке обладнали за всіма європейськими стандартами. В 1926 р., після смерті коханої дружини, Р. Ярош заклав біля озера на Помірках фундамент під природничий музей, будівництво якого завершилося у 1929 р. 17 червня цього ж року будинок було посвячено і названо на честь його дружини музеєм Емми Ярош. В музеї експонувалися колекції фауни, флори і мінералів з нафтогазового Бориславського району.

У 1920-1930-х рр. популярність курорту активно зростає. З року в рік збільшується кількість відпочивальників, яка в 1933 р., незважаючи на економічну кризу в Європі, сягла 17000 осіб. Зростання кількості відпочивальників примушує спілку будувати нові вілли та санаторії. Раймунд Ярош помер у 1937 р. Після нього до вересня 1939 р. спілкою “Трускавецькі джерела” керували його сини, інженери Александер та Роман Яроші.